Невдалий контракт з дияволом •PDF• •Друк• •E-mail•
Контент - Статті

Ілько Лемко 

Направду надзвичайна подія сталася 1641 року в нашому місті – кримінальний суд Львова звинуватив у богохульстві ченця Альберта Віроземського, який, уклавши з дияволом угоду, віддав спокусникові свою душу разом з тілом. У матеріалах судової справи йшлося, що це найганебніший людський вчинок за усю історію міста.

Почалося все з того, що Віроземський, який був послушником у Бернардинському монастирі і мав намір стати ченцем, викрав у настоятеля печатку й підробив документ, нібито він є священиком ордену і може давати шлюб, сповідати, причащати і хрестити дітей. Фальшивий священнослужитель почав їздити селами навколо Львова, правити служби і, звичайно, заробляти собі гроші.

Коли шахрая викрили, він одразу втік з монастиря, але ченцям-бернардинцям вдалося його схопити й посадити до монастирського підземелля. Найсуворішим покаранням, яке міг застосувати до ошуканця церковний суд, було позбавлення прав і привілеїв духовного сану, але річ у тім, що Віроземський, не отримавши ще духовного сану, вважався людиною світською. А це виявилось для нього вкрай небезпечною обставиною, тому що за такі речі світський лавничий (кримінальний) суд мав засудити його до страти.

Бажання жити у грішного Альберта було таким сильним, що він вирішив укласти «цирограф», тобто контракт із дияволом про продаж своєї душі. У ті часи, тобто у XVI і XVII століттях, було написано багато праць про злих духів, про те, як їх викликати і як з ними боротись. Віроземського ж цікавило лише одне, як вийти на контакт із нечистим для укладання з ним договору.

Ганебний контракт був написаний на стіні в’язничної камери кров’ю грішника: «Я своєю кров’ю ставлю підпис і піддаюся під владу князя Люцифера. Взамін за це прошу двадцять років життя, після чого він має право взяти мене разом із душею і тілом. Згідно з цим контрактом, зрікаюсь Бога і Матері Божої і віддаюсь під владу усім дияволам, зобов’язуюся їм служити та їх прославляти, а вони повинні мені давати все, що я потребую. Прошу звільнити мене з в‘язниці цієї ж ночі. Цей контракт підписую з Вегліком, який винесе мене з в’язниці». Згодом на одному із судових засідань Віроземський докладно описав цього таємничого Вегліка, посередника нечистого, який мав вигляд молодого привабливого хлопця і приходив до нього просто крізь стіну в’язничної камери.

Коли наглядачі виявили на тюремній стіні цирограф, це так їх шокувало, що у них навіть не виникло сумніву, що тут насправді замішаний диявол. Тому Віроземського прискіпливо оглянули і зафіксували на його пальці ранку, з якої той виточував кров для написання своєї угоди з нечистим.

Після тривалого вивчення цієї справи суд визнав Альберта Віроземського винним у підробці документів та богохульстві. Вирок був однозначний – спалення. Отже, сподівання грішника на диявола виявилися марними.