Словом, пивна культура – чи то пак, культура пива – живе і процвітає. На радість своїм шанувальникам і послідовникам. Причому кожен з них має свою думку щодо цього непересічного явища. І надзвичайно цікаво буває її послухати чи підслухати – тут вже як вийде.

Втім, пиво створене для того, щоб його пити, а не говорити про нього. І саме цю беззаперечну мудрість візьміть одного чудового львівського вечора собі на озброєння і в галасливій компанії друзів рушайте сповнювати цю святу місію.

Погаласувати з комфортом, потягуючи справжній «Гінес», можна хіба що в Дубліні або в «Дубліні». Якщо оберете другий варіант, то потрібно лишень звернути в проїзд Крива Липа, де знаходиться цей острівець Ірландії. Туманної осінньої пори він видасться Вам особливо доречним. Перше, що Ви відчуєте, – це комфорт: де б Ви не сіли, Вам буде однаково зручно і зовсім не доведеться хрускотіти шиєю, шукаючи очима то плазмовий екран, то співрозмовника. М`які сидіння довершать цю гаму відчуттів. Ще один момент: коли до Вас підійде дівчина-офіціантка в традиційній ірландській сукні, будьте певні - Вам захочеться освідчитися їй в коханні…

«Дублін» має своє фірмове пиво з однойменною назвою. Воно легке, освіжаюче і порівняно недороге. Що особливо хочеться порадити – замовте тут м`ясну закуску. Не пошкодуєте. Хоча, коли потрапите сюди під час футбольного матчу, буде не до м`яса. Навіть якщо палкий уболівальник всередині вас безпробудно спить, тут він прокинеться, будьте певні!

У післяматчевий час в пабі можна відпочити в дещо спокійніший і тихіший спосіб. На моніторах залишаться найкращі моменти гри і німі прес-конференції. Можна замовити ще пива і вмоститися ще зручніше. Тільки-от рекламованих книг про Ірландію тут насправді немає. Sorry!

Якщо ж Ви любитель м`якшої атмосфери і справжнього чеського пива, варто пройти дещо далі. На вулиці Вас зустріне лукавою і трохи захмелілою усмішкою бронзовий пражанин. Він запросить Вас туди, звідки щойно вийшов сам - до пабу «Прага». Паб менш відомий, аніж, «празький» ресторан чи кав`ярня. Можливо тому, що розташований під ними, створюючи відчуття (в усіх значеннях) андеґраунду. Проте він знаний в колі тих, хто любить вільно та вишукано відпочити від буднів. І місцевий інтер`єр надзвичайно вдало підкреслює цю особливість…

Футбол тут також можна дивитися, але між іншим. Краще зосередитись власне на пиві. Воно неодмінно з Чехії: «Будвайзер», «Крушевіца», «Пілзнер» - все, чого забажаєте. Хоча, звичайно, з елементами консервації і певним терміном зберігання, власне таким, який потрібен на транспортування з Чехії.

Остання розробка і гордість закладу – ексклюзивне чеське меню, яке найліпше пасуватиме до якісного чеського пива. Тим більше, що готує його шеф-кухар, спеціально запрошений з Богемії.

Кажуть, у «Празі» отак знічев`я можна зустріти багатьох знаних у Львові чеських громадян. Навіть самого пана посла. Отож, про всяк випадок, не забудьте придивитися, хто за сусіднім столиком.

Якщо в той самий вечір Вашою метою буде відвідати всі пивні мекки Львова, то оминути своєю увагою «Кумпель» було б, як мінімум, злочином. За який Ви й отримаєте відповідну кару: залишитеся без найсвіжішого пива, звареного ледь не при Вас. Жодних жартів! Перше, що вражає відвідувачів, – це ефектний варочник, що стоїть посередині залу. Він і є першою темою для обговорення та навіть дискусій, адже одні стверджують, що це – бутафорія, такий собі елемент дизайну. Інші переконують, що він справжній: «Ми, мовляв, про це чули і навіть бачили!..»

Владнати суперечки з цього приводу і переконати, що варочник справжній, персонал «Кумпелю» готовий будь-якої миті, кожен достатньо обізнаний з тим, як вариться пиво. Поміж тим, в меню є ціла сторінка, присвячена процесу пивоваріння, зокрема, і той етап, що присутній у закладі – процес варки. Тут готується сусло, до якого потім додають дріжджі, після чого відбувається бродіння. Бродильні ємкості також знаходяться тут, але в підвалі, подалі від людського ока. В них майбутнє пиво бродить від трьох тижнів до місяця – залежно від рецепту, а потім прямісінько на барну стійку. Ех, no coments!

І наостанок, трохи віддалившись від історичного центру Львова, вартує зазирнути в «Пивний дім Роберта Домса», який глибоко зачаївся в декількох просторих кам`яних підземеллях. Сучасного відвідувача, здебільшого, важко чимось здивувати, але тут, повірте, Ви не скоро оговтаєтесь. Якщо оговтаєтесь взагалі. Хіба що характерні для пабу шум і веселощі приведуть Вас до тями. Або джазовий концерт, який раптово тут розпочнеться.

Залишається тільки розслабитись і відпочити. Шкода лишень, що тверді дерев`яні лавчини не дадуть Вам сповна цього зробити. Все, як за часів Австро-Угорщини, отож лишається тішитись автентичності. Відвідувачі тут також розміщуються, як за бабці Австрії: в два ряди вздовж стін. Таким чином, ледь не найбільший у Львові плазмовий екран залишається фактично непоміченим. Хоча, чим це не родзинка?

А поруч – єдиний в Україні музей пивоваріння, де Вам розкажуть, поміж усім, що Роберт Домс, один з найвідоміших власників львівської пивоварні, випивав під час дегустації щодня майже вісім літрів пива. Хоча, можливо, лише тому, що це пиво йому приносила його служниця Зося, в яку він, врешті-решт, закохався і з якою одружився. А можливо тому, що пиво - направду магічний напій.